Обіцяю. Знаєш, обіцяю,
Але не впевненно кажу.
Я тобі просто обіцяю,
Це не означає, що люблю.
Я обіцяю - я не покину
І не сьогодні, і не через зиму.
Але ти не плач,
Якщо одного разу в Римі,
Я тебе залишу посеред кімнати
в однісінькій кофтині.
Я обіцяю, що прийду сьогодні зранку.
Я поцілую і, як звичай ,
принесу каву до сніданку.
Мої обіцянки не низького гатунку.
Ти що?
Я вартий свого слова
І вартий хорошої я думки.
Обіцянки як зірки летять із неба.
Говорить тобі людина одне,
А інше треба.
Не те, що треба- необхідно,
Адже брехня і так цвіте безупинно.
Обіцянки- це спосіб вижити у світі -
без них не зможеш ти здобути славу
І стати справжнім "чоловіком".
Без них, як без грошей, не задовольниш ти своєї втіхи.
Обіцянки низького гатунку -
Це вже наш спосіб, спосіб порятунку.
Це вид дешевого розводу
і втеча від людей, яким потрібна наша допомога.
Я просто скажу, що не варта світу цього та людина,
Яка не додержить слова свого.
Яка просто кидає всі свої слова у воду .
Ти скажеш:
"я люблю.
Тебе одну.
Одну таку.
Без тебе не живу.
Не їм, не говорю.
я хочу там, де ти.
Я обіцяю, це назавжди.
Я тебе ніколи не покину
і навіть після нашого інтиму.."
"Ой, знаєте, він такий.
Такий нормальний,
такий простий.
Він не такий, як всі "от ці".
У нього розум в голові. "- скаже та,
яка від щастя ледве не вмира.
Яка щаслива, аж цвіте.
Його чекає і для нього робить все..
І тиждень, два,
Пройшла вся ця малина,
прошла любов і вся ця обіцянина.
він знайшов собі вже іншу ляльку,
А ти тепер сиди і кусай свої ти пальці.
І стрес, депресія, безсонні ночі..
Мила моя, це тільки перші сльози,
Які не забудуться ні завтра, ні серед ночі ..
І ось.
Обіцянки зробили чудо.
А болі скільки, що не передати людям..
Ти перш, ніж обіцянки давати,
Подумай, чи зможеш ти дійсно щось варте обіцяти.
Якщо слова дешеві, як твоï парфуми,
Якщо обіцянки пусті, як вся твоя натура
то гадаю, краще помовчати,
Ніж рота свого поганого відкривати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479729
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2014
автор: taniyaa