*****

Виплакала  мати  сльози
Виплакала  мати  сльози
Виглядая  сина  із  доріг
Повиростали  вже  берези,
А  все  не  їхав  він.
Та  раптом  двері  відчинились,
І  став  він  на  поріг,
Но  очі  мамині  закрились
-І  ,сину  мій!-  не  почув  вже  він.
Сльози  самі  з  очей  котились,
І  падали  йому  до  ніг,
Чому  все  так  сталось,
Чому  він  її  не  вберіг  ?
В  нього  навчання,  робота,
Сім’я,жінка,син  як  оберіг,
І  де  ж  та  мамина  турбота,
Чому  її  він  не  вберіг
Вона  ж  його  ростила,
Навчала,виховувала,як  могла
І  де  ж  бралася  та  сила
Що  із  доріг  потім  вигляда
А  як  вона  переживала.
Як  батько,його  покинув  їй,
Ночей  вона  не  досипала
Коли  він,інколи  хворів
А  він  ,так  по  -  маленьку,
Обминав  хатоньку  стареньку,
Доглядаючи  чужую  неньку,
Залишивши  свою,лагідну,рідненьку
Сльози  твої  забудуть,
Долі  висохнуть  вони,
Чужії  люди  поховають
Свічечку  поставлять,вип.’ють  за  упокій
За  могилкою  доглянуть,
А  ти  іди  життю  радій
Ну  що  ж  ти    скажеш  внукам  своїм
Коли  ті  попитають  як  підростуть
В  якому  ти  селі  жив
Де  похована  твоя  рідненька
Коли  в  якому  році  ти  там  був
І  ти  тоді  розкажеш  їм
Як  очі  твої  союзи  не  заллють
Як  ти  свою  рідненьку  залишив  одну  помирать
Як  давно  ти  її  обминув

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479598
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2014
автор: Усов Ю.А.