Мій син збирає валізу.
Шкарпетки і гроші з нички
Витяг, не бачить сенсу
Не хоче збагнути „мислю”
Очі мої затуляє ховає від мене нічку
Потяг мене в ліс і на річку тикнув
„Дивись, на хвилі, хвилі мовчать,
Сміються, плачем похміллям милі
Люди мені не милі, скажи, я навіщо вчуся?
Для чого шарпаю одяг,
Ряднину для кого вдягаю,
Льодом я обіллюся, та тямити, я не маю..
Ти не мовчи, чуєш, мамо!
Не можна стільки мовчати,
Що це за норов вагітний,
Хіба не дозволиш?!
Повчати, хіба ти у пір'ї курки..
Не треба мене провождати”
Край і безкрайя поруч
Дай йому, боже, любові,
Дівчину дай зустріти
До потягу, в ріднім колі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479176
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2014
автор: Ольга Ратинська