Я йшов до тебе дорогами із бруківки,
Збиваючи пальці пошарпані до крові,
І не раз відмовляли в співпраці мої кінцівки,
І не сходилися мости заради любові.
Я йшов до тебе полями й лісами дрімучими,
Я повз як плазун й лікувався різними травами,
Через міста як собака, через заводи димучі,
Впивалися люди як п’явки, з своїми драмами.
Я йшов до тебе, аби тебе просто побачити,
Спочатку було це все навіть заради прощення,
Та час не лікує й за зраду твою пробачити,
Не в силах мені, як Ісусу твого сьогодення.
Я йшов до тебе любове моя нескінченна,
Я йшов по картинам через які мене рвало,
Я і зараз прямую мріє моя нездійсненна,
Із порізом на спині, в руках тримаючи жало …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479137
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2014
автор: Віктор Непомнящий