Живим щитом прийшли стояти
Всі небайдужі до життя,
А ти продовжуєш стріляти…
Поглянь, і матір там твоя.
Вона, вмиваючись сльозами,
Стоїть з іконою в руках,
Тебе благає вдень словами,
А вночі молиться у снах.
Тремтять у неньки ніжні руки
І мати не збагне ніяк:
Чом голосу благальні звуки
Лиш діють, як п’янкий коньяк.
Слова її, як дощ разючий:
Ти ніби чуєш…здався б враз,
Та розвертаєшся колючий,
Бо знов лунає чийсь наказ.
Мене одне ж лише турбує,
І це не злитки, не калач –
Коли ж нарешті син почує
Своєї мами слізний плач.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478627
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.02.2014
автор: Плюта Вікторія