Ця безіменна мелодія ночі
Тихо наспівує свої казки.
Срібних зірок грайливі очі
По вітру розносять мої думки.
Стомлене місто, від важкої роботи
У сутінках загадково дрімає.
Кожен раз у нові турботи
Новий день його повертає.
Я іду по місту пустому,
Замріяно дивлячись в даль.
Там далеко від мого дому
Заховалась давно забута печаль.
Ніч дарує солодкі звуки,
Тихо наспівуючи свої пісні.
Я ж відчуваю як твої руки
Ніжне тепло надсилають мені...
Валентин Ганжук
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477893
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2014
автор: Ганжик