Ти без надії сподівалась,
Щастя в лісах шукала.
Хвороба тіло убивала,
Душа вірші писала.
Ти знала,Лесю,що ніколи
Не поєднати ваші долі,
Сопілки з вітром.
І що ніколи в темнім борі
Зірок не видно.
Ти "Пісню лісову" писала,
А серце плакало-ридало
Бо скоро вечір.
Воно тобі слова шептало
І за собою в казку звало
Як Перелесник.
І сон-трава цвіте у лісі,
Дерева ще стоять безлисті
І на галяві зеленіє перший ряст.
Місцина дика,таємнича.
Очима неба на узліссі
Казкові квіти-пролісками звать.
Березу сестрою ти звала,
Матусею вербу.
Сопілка грала-вигравала
Про зустрічі весну.
Ти без надії сподівалась,
Шукала щастя ти.
Не поєднались ваші долі,
Як річки береги.
Ніколи Мавку не забудуть.
Віки пройдуть і знов
Лукаш так грає на сопілці
Цю пісню про любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477597
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.02.2014
автор: кацмазонка