Шумить вітер межи верби, листя опадає;
Ходить дівчина в садочку – козака чекає.
Ой, не хо́ди дівчино́нько, не чекай до ночі –
Вже він іншую кохає, дивиться їй в очі.
Тая друга – чорнобрива, чорна в неї вдача;
Ой, не вір ти їй, не вір,
ой, не вір, козаче!
Шумить вітер у діброві, гілля пригинає;
Козаченько свою душу та й занапащає.
Сидить дівчина над ставом, сидить – гірко плаче:
Де ж ти, милий? Де ж ти, любий? Де ж ти, мій козаче?
Шумить вітер на світанні, сумно промовляє:
- Не шукай свого милóго – його вже немає...
2006
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476815
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2014
автор: Valery