Тліє свіча на столі,
Повітря повниться нектаром,
Збираються мрії, як королі,
По запрошенню з кальяном...
Тихо скрипнули двері,
Сутінки впустив простак,
Щоби стерти в атмосфері,
Те, що днем було не так...
Цей вечір справді розбишака,
Грається зі мною в піжмурки,
А в небі місяць - задавака,
Струшує зіркові окурки...
Думи вийшли із підпілля,
Проганяти ліньку - сон,
Я ковтаю їхнє зілля,
І душа вже камертон...
Що пірнаючи у звуки,
Шепче вітру навздогін :
" Ти неси мене під руки,
У цвіркунів передзвін..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476459
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2014
автор: Мандрівник