вона пішла, щоб ти її покликав
щоб спалахнули знову почуття
застиглих літ все звиклося і звикло
злетіла вість мобільне покриття
відключка загострилися хронічні
підшлуночки як грудочки бруньок
чекали невимовно і технічно
сама би повернула тільки в сон,
в минуле повертатися не варто
на згадку прилетить воно не раз
розквітне яблуневим поцілунком
пилком бджолиним дуне від образ
закриє очі пелену дарунків вплете у коси
кращу із прикрас.. вона пішла
щоб він її покликав, і повернув
стрілку годинника на новий лад і час..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476444
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2014
автор: Ольга Ратинська