В моєму місті досі палять листя
І дим стоїть тягучий від туги.
Червоні краплі древнього намиста
Згубились серед віття шелюги
А час летить. Розгойдує завіси,
Стирає рамки і вбиває сни...
І ми удвох літаєм серед лісу
В березах тогорічної весни
Час не вернуть. Не скинуть барикади.
Не стерти лінію приречену - кордон
Я йду до тебе крізь сніги і зради,
Через траншеї штучних перепон
Я не шкодую і не б"юсь об стіну,
Не жду вістей, не плачу від жалю,
Я лиш рятую спогади від тліну
І прагну зрозуміти: чи люблю?
Куди пішла і задля чого впала?
Чому печалюсь через тебе знов?
Я втратила себе, бо ще не знала-
Чи то зима, чи то моя любов...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476212
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2014
автор: Оріянка