Чи корені, чи перегуки генів,
Урочі ватри – й попелища мук.
Яка таїна – вічна й незбагненна,
Яка душа судилася йому?
Але ж не лазер, гостро – дерзновенний,
чиє жало – у точечці мале.
А тут обшир не лише ойкумени,
Тут і мікрони, і космічний злет.
Ввібравши біль стражденного народу
Усотує наснагу, як Антей,
Бо босий по землі щоденно ходить
І Україну горне до грудей!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476141
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2014
автор: stawitscky