Розуміючи всю складність цього життя,
Хочеться просто піти в небуття.
Залишитись самому на тому дні.
Забути всі ті часи , на сонячному тлі.
Складається все якось так безглуздо.
Що жити стає просто тупо.
Хочеться нових вражень.
Шалених вчинків і сварливих зауважень.
Та все проходить.
Час на місті не стоїть.
Пройшла любов,зав*яли помідори
і фермер той давно вже здох..
Стерв*ятникам на поживу.
Залишився його лиш льох.
Проходить молодість.
І мчать літа вперед.
Забув вже я коли у сніжки грав.
І брав до рук велосипед.
Усе проходить.
Залишається лише вона.
Та пам*ять, що стала така дорога
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476034
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2014
автор: Влад Петров.