вулканічним склом обкладене ліжко
небіжчик
і в простинь паде останній крик
камінь на шиї тягне в глиб
все нижче
лежиш і лиш промінь крізь твою кімнату,
як ніж
і душить тебе, допиває ніч, в очах біле
мовчиш
може не в цьому світі, а між
а в голові твоїй кошик з гіллями,
як для горинича голка-звільнення
і думка твоя не побачить світ,
хіба заговорить місяця цвіт
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475761
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.01.2014
автор: ursa minor