Я не відчув зими, як величного припливу
печалі , я й надалі будуватиму мости
до надвечір’їв найкращих морів Урану
Надалі й користуватимусь правом
самоліквідації при згадці твого голосу,
ніхто з мешканців мого будинку
свідомості для розлогих пологів
не викине якір, немов болотяний кашель,
прямо у серце північної холоднечі
нікого
Ніхто зі свідомого когось
не розташує зіниць вітрових вартових
на кордоні зумисних поневолень
На голому полі зостануться крові сліди,
символізуючи чорний спокій тижневого
всебайдужжя
Все, що відбулось у моєму всесвіті
згорнулось сном у подушку,
й ніж у подушці вимальовує
покірну сновиду сірозведеного
мармурового колеса
перелякпереляк
переляк
переляк
скінчився
ледь чутно
подякою
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475749
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.01.2014
автор: Immortal