Як не мороз – то вітер прескаженний,
А що з долоні Господа – візьме!
До печі руки протягають клени,
І день зіщуливсь в сірячині – змерз.
А я до неба зором досягаю.
Уже не зором – зойками душі:
Де янгол, що Вкраїну зберігає,
Чому він нас в нещасті залишив?
Чи не тому, що люд у непокорі
Піднявсь на ненаситних в боротьбі?
Це ж фарисеї у святім соборі.
Мамоні служать – моляться Тобі!
І цар земний – улесний і лукавий
Твої права на себе перебрав…
Якщо й узяв народ у руки камінь,
То вже, повір, зовсім не від добра.
Пошли нам, Боже, розуму і миру –
Перед Тобою схилимося знов.
Нехай єднають Україну щиро
Любов і віра. Віра і любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475744
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.01.2014
автор: stawitscky