Дві шеренги
Щити і солдати,
Спалахнуло на мить
З-під дахівки,
Ти жадав цілий світ обійняти,
А упав, обійнявши бруківку...
Ти летів, брате,
Наче в безодню
Збитим птахом,
Розкинувши крила
До землі...
У обійми холодні
Чорним снігом земля застелила
Пригорнула, мов мати, до себе:
"Люляй, люляй навіки, синочку!"
Чорним снігом нахмурене небо
Візерунки на твоїй сорочці
Вишивало.
Шиття чорно-біле,
А на серці -
скривавлена квітка,
"Люляй, люляй, синочку мій милий"...
Обірвалась життя біла нитка...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475442
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.01.2014
автор: Хлопан Володимир (slon)