Що спіткає
Знесилений
Будинок
Приречень?
Речення
Ісландії
чи
Заручники
Мовчазного,
проте
Жорстокого
Режиму
Що спіткає
Кожне
Маленьке
Серце?
Залізні
Мечі,
стрягнуті
Сумом
Віковічним
у подертих
дверцятах
Чи вічне
Блаженне
Світло
у вогняних
міріадах
Нетлінних
Зірок?
Бога
Немає,
Бог
Розповів
Жарт
про
існування
життя
на Землі
Жарт
Про
існування
бога
закінчився
Смертю
відкривши
Дев’яту
Оду
Вогняним
Землям
запалали
Квіти
Війни
Запалали
й відкрились
до люті
Серця
Людського
Повстання
Цар розтрощив
собі
голову,
Царю
повибивали
зуби,
Царя
прив’язали
до
колісниці
й повезли
Пеклом
Бруківки,
що пам’ятає
Кров
Відданих
Жертв,
Царя
змусили
жерти
землю
Царя
поставили
навколішки
й
повільно
поодривали
шкіру
від
червоних
кісток
Цар
плакав,
кричав,
стогін
наповнював
порожнечу
нічийною
перспективою
тіні
бачили
це тільки
Кволі
Духи Минулого
й повільно
гукали
про останній
рішучий
крок
Жінка
з
блакитно-жовтими
очима
здійняла
сокиру
й голова
Царя
злетіла,
як порожній,
сипкий
пісок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475396
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.01.2014
автор: Immortal