Я залишу після себе банальні гроші,
Банальні вірші і банальні Сторі,
І нехай це буде як у кота воші,
І я буду стертий з лиця землі, з лиця історії.
Я заплатив з повна за свої гріхи,
За свій маразм і свої похоті,
Але, що я отримав!? Ну хіба сміху,
Та і то я ніколи не був на висоті …
Нарешті насипало доки ще білого снігу,
Я вражений, груди вдихають повітря,
Треба збиратися в подорож, я, кава й книга,
Треба збиратись на вулицю, доки ще світло …
Люди блукають як вівці, то право, то в ліво,
Я вже й забув як чудово буває узимку,
Роблю ангелочка, хай буде негарно і криво,
З малечею гратися в сніжки так щиро, так мило …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475382
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2014
автор: Віктор Непомнящий