Моя, ненька Україна,
матінка єдина.
Як тебе з колін підняти,
дітей примирити?
Наче мало зазіхали
на твою свободу,
Наче мало знищили
козацького роду,
Наче мало ти тонула
у сльозах і крові,
Та не мало і хотіли
володіть тобою.
Ти, як жінка, гарна пишна,
викликала заздрість.
Всі хотіли володіти,
у полон забрати.
Як твоя шикарна врода
залишить байдужим.
Вільна, горда, незалежна,
Україна люба!
Господи, молюсь до тебе,
зглянься, озирнися.
Подивися в українців вже
чорніє серце.
Ненависть, ворожість, злоба.
де любов дістати?
Подаруй нам милосердя.
Навчи нас прощати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475342
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.01.2014
автор: Ева Дворжак