Нема того серед живих,
Кого зневіра подолала
І вразив розумовий звих,
Від злості й посмішка пропала.
Блукає він серед живих,
Як та мара дітей лякає,
Для нього світ – то світ чужих,
Від нього підлості чекає.
Не все погано в цім житті,
Як то зневіреним здається,
Які шуканням зайняті
Причин в собі, що так живеться.
А треба вчитись у людей
Як треба спротиви долати,
Не висуваючи ідей –
Такими породила мати.
Не копирсаючись в собі,
Живімо ж весело й завзято,
Невдачі нас минуть тоді,
Й прожитий день сприймім за свято.
02.06.02.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475272
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.01.2014
автор: Георгій Федорович