Болить так серце і душа ридає
Коли в безодню смерть людей кидає.
Коли невинних судять і лякають,
Крадуть,вивозять,мучать і вбивають.
Роздягнені,побиті-та з чубами.
Нескорені і з гідністю в очах.
Катують в лісосмугах нас,кидають
Всі ті,що жити з нами не хотять.
То йдіть скоріш із нашої країни,
Не розпинайте світ в своїх очах.
Ніколи ви нікого не любили.
Життя і совість ціниться в грошах.
Пишіть собі свої страшні закони
І ваші діти з ними хай живуть.
Не ставте на коліна ті народи
Котрі на смерть за правдою ідуть.
Хіба не можемо у злагоді ми жити?
Не розділять країну і людей?
Чи зможуть царства світу замінити
Пробиті кулями серця дітей?
І пада сніг.
Холодний білий попіл
Засипав барикади і серця.
Стоять розділені як два чужі народи.
Хто вибирає сором,хто-життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475097
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2014
автор: кацмазонка