Як добре, батьку мій і моя мати
Що ви не тут, не біля мене, спочивати
Пішли у синю тінь цвітінь долину
Тепер я славлю того Міокарда
Без Вас, мої єдині силу Барда
Я відчуваю тілом, а душа
А душу.. Кому треба та душа??
Мій хлопець врешті-решт став чоловіком
І я махнула, чорт із ним, а може з віком
Я зрозуміла небо - не земля..
А він пішов, не зглянувся, не та,
Не та подія коле його Колька
Все корить корить лікті згриз коліна
А я, матусю, майже стала вільна
Так почали усе тут підривати
Ще трохи й скажуть - не виходь із хати
Та я піду, я виповзу змією
Без нього.. Я ж у тому Апогеї
Срібло злетить і золото розплавить
Не спить ніхто бо світом .. править
Править..
Чекання.. Мить.. Кохання.. Простота..
Гроші.. Цигани.. Люди.. Проволока..
І роки безудержні роки
Усе летить - як сніг летить, тіка..
Купується усе із молотка..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474897
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2014
автор: Ольга Ратинська