Відлунали дзвони новорічні
Побажанням радості й добра,
День заклично зазира у вічі –
До роботи братися пора!
Щоб вплітався у світанок кожний
Перегук заводів і ланів,
Щоб народ наш – гордий і заможний
Рік наступний ще гучніш зустрів.
Найземніші мрії – у астралі.
Мов туманом, думами бреду.
Ну чому для нас ви – задзеркалля.
А у решти світу – на виду?
Щось таке я сам собі намарив.
Тут, куди не кинься – всюду клин:
Злодії країну розікрали,
І життя – немов трава-полин.
Світ постав нахабно і лукаво,
І уся чиновницька орда,
Та, що нині бал безбожно править
Наче фетиш сотворила: «Дай!»
В передсмертних стогонах заводи.
І казна аж пусткою гуде.
Як факір, на подіум виходить
Вилущений щойно мільярдер.
І стоять на паперті понуро
(у цьому реєстрі вже свої)
Жебраки – наука і культура –
Все майбутнє нації стоїть!
А здоров’я почало здавати –
Біднякові рішення просте:
А чи цвинтар, чи,нехай, палата -
Це, по суті, є одне і те ж .
І народ у відчаї на грані,
Не майбутнє – баговиння зле.
Ну, а я витаю у нірвані,
Мов дитя у казочці мале.
Все надіюсь – добрий пан розсудить,
І тягар розділить нарівні,
І не біомаса йому – люди,
І порядки для усіх одні.
Та узда драконівських законів
знищує мою надію вмить.
Б’є копитом об бруківку коник,
Аж іскра до обрію летить…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474859
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2014
автор: stawitscky