Моє життя мов вишита сорочка.
Вже осінь вишиває полотно.
Ще вчора літо визерунок шило,
Сьогодні осінь стукає в вікно.
Моє життя-сорочка та чарівна
Міняє свій малюнок кожен рік.
Коли прийшла в цей світ така невина
Одягнена в сорочку,як блакить.
І вишивала доля визерунок.
Дитинства босоногого роки.
І вишила стежину в чистім полі,
Щоб в юність я по ній могла іти.
Весна життя зелений колір має
І вишила весільні рушники.
Роздала їх всім тим,живе хто в парі.
Не залишила жодного мені.
Приходе літо в сяйві зорепадів,
Малює зерен повні колоски.
Як небо сині очі у волошок.
В житті цю синю фарбу не знайти.
Червоні маки вийшли на дорогу
І соняхи чекають у воріт.
Ще літо дошиває свій малюнок
Та вже за ним душа моя болить.
А осінь роздає всім жовте листя.
Воно летить і падає до ніг.
І вітер обриває йому крила.
Так хочеться злетіти-не злетить.
Моє життя мов вишита сорочка.
Вже осінь вишиває полотно.
Прийде зима-дошиє свій малюнок
І викине у заметіль його.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474718
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.01.2014
автор: кацмазонка