На снігові білім,
що сипле так тихо,
багрянець залишив
свій слід
і сажа від диму.
Ідемо у зиму,
а серце у грудях
калатає дзвоном,
єдиним законом
є власна совість
і звіт.
Всі рівні ходою
під сонцем,
пістоль з охоронцем
не рада,
заслін не поставить
в отвіт.
Збираю всю ніжність,
тепло та розпуку,
у душу
тобі я вкладу.
Сліпий
чи ж прозріє,
навкруг зоряніє,
нової свідомості
пруг.
24.01.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474694
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2014
автор: Валентина Ланевич