ПРО ХЛІБ

Святиться  хліб  і  сонцем,  і  дощами,
І  через  те  завжди  наш  хліб  святий,
Його  у  полі  сіяли  руками,
І  ріс  з  зернини    колос  золотий.

Зерно  росло  закутавшись  в  перину,
Хоч  ця  перина  біло  –  снігова,
Та  хлібороби  бачили  хлібину,
Що  випечуть  під  осінь  для  стола.  

Весною  вруна  бігла  понад  полем,
Тягнувсь  до  неба  ще  зелений  хліб,
Потім  зростав  колоссям  ясночолим,
Який  збирали  у  багатий  сніп.

А  у  млині  зернину  до  зернини,
Мололи  ненаситні  жорнова,
Ішла  мука  для  свіжої  хлібини,
Щедру  хлібину  славили  слова.

Такі  хліба  ніколи  не  черствіють,
Радіє  хлібу  око  і  душа,
І  через  те,  щороку  знову  сіють,
І  кожен  рік  багаті  йдуть  жнива…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474634
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.01.2014
автор: Віталій Назарук