То знову літаю, то знову опускаюся.
Ніби даєш, але знову забираєш крила.
Можливо, це я занадто розганяюся,
І податись десь далеко мені не сила.
Чужих думок я ніколи не могла читати,
А вгадувати - для мене нестерпна річ.
Через здогадки не могла ночами спати.
Старалась йти завжди тобі навстріч.
Хотіла все життя єдиного – це правди.
Здається, й не обманював, але й не доказав.
Можливо, це я надумала собі фінали,
І склавши руки, не чекала більш розрад.́́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474572
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2014
автор: Ірен Сьомик