* * *
Небо зимне - суцільний штиль,
випаровує обрій мляво
все, що важко мені нести,
і покарою, мов неслава.
Димом хатнім на сотні миль
зігрівається січень нишком.
А по серцю черкнувся кіль,
а підшкірно - вода з надлишком.
Втеча хмар, непоява рим...
осідає в мені насподі.
Замовляю путівку в Рим
коридором у несвободі.
Штиль на небі, суцільний штиль...,
а під ним є зондеркоманди,
що танцюють свою кадриль
на розпуці листків троянди.
11 січня 2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474450
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2014
автор: Надія Позняк