варто забути

я  стіною  до  тебе  мовчу,
ти  вертаєш  мене  "до  тями".
зачекай!  я  вірю,  я  йду,
хоча  судини  стають  дротами.

повертаєш  мене  до  сонця,
я  опір  чинити  не  в  стані.
скільки  треба  пройти  життів,
щоб  зустріти  з  тобою  ранок?

свіжі  рани  останніх  слів,
хоча  минулого  не  повернути.
я  вогнем  для  тебе  горів,
певно  все  це  варто  забути.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474384
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.01.2014
автор: Іво Каценбук