Ненадовго – до прощання

Собі  куплю  малий  блокнот
І  намалюю  день  журбою,
В  мелодії  позичу  нот,
І  заспіваю  зі  сльозою.

Бо  серце  зовсім  молоде
Любов  пізнало,  хоче  жити,
Розбите  тихо  в  путь  піде,
Воліючи  когось  любити.

І  в  дорозі  воно  стане,
Помітивши  якесь  сіяння,
Тут  в  очах  кришталь  розтане,
Та  ненадовго  –  до  прощання.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474339
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2014
автор: Плюта Вікторія