Мені жаль жінку, ту що при дорозі
Невідомо ізвідки і куди бреде
Її сім'я як коси дикі в росі
Сніги метуть холодний біль в лице
І щічки снігурами впали щиро
На руки зморщені солом'яне більце
Не гріє колашматить грішну душу
Не розумію зрозуміти б це...
Мені жаль дівчинку, заплакану ту Соню
Що янгола шукає у ві сні
До неба розкриваючи долоні
Змахом пташати крила у ві млі...
Я поважаю поважаю чоловіка
Який кермо тримає і плече...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474235
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.01.2014
автор: Ольга Ратинська