і коли я кусатиму губи щоб майже до крові
руками стискатиму горло, вигинатиму спину
можливо той крик буде сліпо від давньої болі
чи то приступ астми чи смутку чи паніки хвилі
що затоплять мене що залиють свинець в мої вени
ось тоді я нарещі по-справжньому здохну чи згину
ось тоді я закрию перед носом твоїм свої двері
ось тоді мені дим сигарет стане ліпшим ефіру
коли я потону у гидких та нікчемних коханцях
коли зносять мене майже всі коли я стану сіра
мене знудить від себе. я виплюну душу і вільна
стану вільна від світу. лиш клеймо на мені, лиш клеймо
на мені ти залишив сліди від своїх жадних пальців
і не змити їх з себе. й не вдати що їх не було
і коли я вином захлинатимусь наче водою
і коли алкоголь мені стане щоденним причастям
і не станеш ніколи й повік ти за мене до бою
я не була ніколи й ніколи не стану святою
а ти мій херувим моя святість для мене ти мов
мов чистилище після людського страшного розп'яття
а ти зносиш усіх і для всіх ти здаєшся чортом
і коли я кусатиму губи щоб майже до крові
коли з мене тектиме смола і заповнить все вщерть
не кидай мені вкотре до ніг свої вкрадені зорі
не навідуй мене . бо слова твої всі онкохворі
і ці приступи астми тепер не лякають мене
ти мене задушив і тепер я сама собі смерть
я ніскіль' не боюся померти але є одне
я боюся померти і в пеклі зустріти тебе...
мою святість
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474082
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2014
автор: Жабокрик