у ті дні було важко щось писати бо емоції переповнювали... здавалося б усе нарешті зміниться... так думали багато таких як я.. і дехто попав у клиння а декому вдалося уникнути.. тоді багато людей знову почали вірити що нарешті все змінилося і саме вони а не політики тут - на площі щось вирі.. оманули схоже.
тому мої спогади це радше болюче нагадування - якщо країна таки програє цю та інші битви може іншим вдасться - зібрати каміння і та зробити ту справу про яку я з побратимами так мріяли коли на нас сипалися гранати та поливали водою взимку.
багато що втрачено з цих часів. не все від першоджерела вже доступне. але і кому це треба. ми ж тоді перемоги...наче
але якто кажуть - коли наче - хреститися треба...а я ж атеїстом став. тож ...
Я прямую прибережною до річки зоною,
як корабель що втратив орієнтир.
не знаю на що спиратися,
хоча ти й не один.
І ніби вартий життя кращого,
і ніби вартий спокійних снів.
та що ночі одна і та сама історія,
де тебе у полон вітер узяв.
Тож. набравши усієї сміливості,
затягнувши міцніш пояс ок.,
прямую до майдану вірності,
щоб сказати усе що зібрав.
та ось вулиця стала тихішою.
невже я усе про...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473974
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2014
автор: Велес Є