я писатиму стару пісню,
де кожен рядок кволий.
кричатиму в небо навмисно,
опустивши очі додолу.
коли стежка одна серед лісу,
то й зустрітися ніби просто.
моя кремована думкою пісня,
проросте навесні просом.
не зустрінемось на стежині,
я попелом зникну в лісі.
твої очі - дикі ожини,
а в моїх ти бачиш залізо.
я попіл й ми знову разом,
я попіл й довіку єдині.
стара пісня... кремовані фрази,
вчора попіл - сьогодні людина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473972
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2014
автор: Іво Каценбук