Рушник,що вишивала мама-
Стежина у життя.
Волошки сині в ріднім полі,
Дорога від села.
Чужі краї.Чужа там мова.
І сонце там чуже.
Чужі пісні.Нема там друзів
Підставив хто б плече.
І коло хат чужіїї квіти.
Вінки з них не плетуть.
Вітри чужі там гонять хмари,
Чужі дощі ідуть.
Калини китиці червоні
Там не горять вогнями.
Не вишивають рушники,
Сорочки вечорами.
Лелеки тихо пролітають,
У долинах не сіли.
Чужа земля.Не відпочили.
Додому полетіли.
У ті краї де їх чекають,
Там де росли малими.
Де зорі їм казки читають
Про небо синє-синє.
Де ранки росами купають
Маленьких лелечат.
Дітей батьки де виглядають,
Чекають на внучат.
Чужі краї,чужа земля.
Не рідна.Інша.Не моя.
І вишитий рушник зі мною.
Лечу з лелеками додому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473641
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.01.2014
автор: кацмазонка