Наша доля дарує жита,
І осінні терпкі хризантеми,
Щоб кружляла буденність свята
У провулках нелюдних і темних.
І все сіє коралова ніч
В нас на небі із золота просо.
Чомсь на нас поглядає так косо
Пастушок тих замріяних свіч.
І у тій колотнечі дощів
Лине пісня умовноримована.
А той вечір чомусь нагримований
У таємнім куточку душі!
Всі сміються з вогнів білих див.
Запах соку дерев кипарисових
І озер напівсонних, хоч висохлих,
Де пастух золотистий ходив...
Непідвладне життя на крилі,
Що й півцарства для сонця не варте,
Принеси безневинно землі.
Де ж подіти з очей твоїх жарти?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473616
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 19.01.2014
автор: Натхненна