Давно пора перегорнути ідеали,
акорди зібрані у стан німі
Ту істину що предки завіщали
спалю завзято в праведнім огні.
Бо актуальність їх не варта мідяка
шкода,та все міняє час,
всі люди бачать в тобі свояка
насправді ж кинуть враз...
Та то таке...Нераз кидала доля...
вставав і падав і вставав
на все у світі Божа воля,
Пробач,Господь...На неї я поклав.
Собі щодня морально ріжу вени
пігулками вбиваю почуття
наш розум сам вигадує дилеми,
що як мотузки зв*язують життя...
Рабом емоцій ми народжені на світ
плебеєм вражень осягаєм зрілість
маріонетка згадок на заході літ -
всьому вина - загублена сміливість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473531
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.01.2014
автор: Турист