я більше не писатиму про тебе)
не тому що не можу ,
а тому що більше не хочу.
не хочу згадувать тебе.
не хочу думати й гадати.
а тим паче вже писати.
та й тобі вже всеодно.
на мене і на все моє письмо.
я більше не писатиму про тебе.
це кінець для мене
хоча для тебе настав він вже давно.
мабуть ,ще пам*ятаєш,
як холодним днем осіннім.
коли небо плакало ,а під ним я .
зі мною ти навіки розпрощалась.
розлюбила) зрадивши не мене.
а я досі пам*ятаю ті слова,
якими ти мене благала бути завжди.
бути разом із тобою.
дивилась мені в очі і так ....
(як тепер я зрозумів)
чудово ти брехала.
що хочеш бути ти зі мною.
що ніколи не розлюбиш.
що лише моєю будеш.
і я вірив. ...
вірив ..як нікому більше.
тобі одній я вірив.
і з тобою завжди мріяв.
що закінчимо ми універ
і будем разом жити.
працювати і разом відпочивати.
а головне будем кохати.
по Деребасовській з дочкою весело гуляти
Проте для тебе це не головне.
бо мене ти не кохала.
лише життя мені ти поламала.
Я більше ніколи не писатиму про тебе.
ніколи вже не скажу і не напишу _
привіт кохана)
для мене ти ніхто,
ти просто рана.
котра і досі так болить
коли згадую тебе "Кохана"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473445
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2014
автор: Влад Петров.