стежки,
як струмки –
всюди:
їх
замість води –
проторюють люди
польові стежки,
лугові,
лісові,
між-Зо́ряні –
павути́нки,
майстерні
вишукані стібки́
у
гармонійнім узорі
Вселе́нської ви́шивки…
стежки́ –
русе́льця тиші,
несподіванок
і романтики
бережуть твої
і мої сліди –
пам`ять стежок
вічна,
як і пам`ять води…
погу́блені
серед трав стежки,
зата́єні у жита́х польові дороги –
капіляри-про́жилки,
найкоротші вивірені шляхи
до людських осель
і до чертогів
Бога…
стежки...
тугі́ клубки,
безтурботні коти,
пругкі́ шовко́ві нитки́…
14.01.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472434
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2014
автор: Валя Савелюк