Сильні в тата руки хоч і в мозолях,
Цим за хліб насущний дякує земля…
І чоло часами покриває піт,
Проводжають руки сина у політ.
Він не так, як мама, горне до грудей,
Ласка в тата інша – видна із очей,
Він ростить мужчину, хоче щоб і син,
У житті своєму досягнув вершин.
Щоб з роками з сина батько виростав,
Не слинтяй, мужчина, щоб із часом став.
Щоб знайшли внучата діда в полі слід,
Щоб на сильних крилах піднялись в політ.
Але повертались завжди на поріг,
Бо тоді в родині може впасти сніг,
Плаче без родини матінка земля
І до внуків стиха з болем промовля:
"Ви шануйте діти руки в мозолях,
Щоб змогли родити щедрістю поля,
І батьків шануйте, щоб на старість літ,
Завжди пам’ятали в полі тата слід…"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472400
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2014
автор: Віталій Назарук