Не на жарт мороз розмахує крилом.
В перинах білих губляться сади.
Дахи дбайливо закутані руном.
Кругом завія і свищать вітри.
Лоскоче землю холодом різким.
Надто розлючений та злий.
Заковує ставок плющем дзвінким.
Тепер поспить він міцно до весни.
Ну й невгамонний - в нього куча справ.
Біжить вперед, поскрипує собі.
Ось вже він щічки дітям пощипав.
А там панно малює на вікні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472214
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2014
автор: STRANIERA(Кошіль Надія)