Мороз.

Не  на  жарт  мороз  розмахує  крилом.
В  перинах  білих  губляться  сади.
Дахи  дбайливо  закутані  руном.
Кругом  завія  і  свищать  вітри.

Лоскоче  землю  холодом  різким.
Надто  розлючений  та  злий.
Заковує  ставок  плющем  дзвінким.
Тепер  поспить  він  міцно  до  весни.

Ну  й  невгамонний  -  в  нього  куча  справ.
Біжить  вперед,  поскрипує  собі.
Ось  вже  він  щічки  дітям  пощипав.
А  там  панно  малює  на  вікні...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472214
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2014
автор: STRANIERA(Кошіль Надія)