Тулилась ніченька до скла,
Як та жебрачка.
Об віск всі руки попекла
Ця одиначка.
Горіла свічечка мала
З самого воску.
Набрала в жменечку тепла
Нічка потрошку.
Стікав сльозами рясний дощ...
Всі проганяють...
Чекають сніг,із під підошв
Дощ визволяють.
В болото змішують,нехай.
Він не людина!
Самого неба рясний край
Паде...Хвилинно...
Тулилась ніченька.На піч
В будинок лізе.
Наспалась біля всіх узбіч.
Збере валізи...
Піде як сніг і як Різдво,
І дощ за руку
Візьме.І буде всім тепло...
Лиш здасть до друку
Роман,де сніг паде,паде,
Сніжинки взимку
Сідають на моє лице...
Оцю краплинку
Перетворю в зимовий дощ.
Пересварила
Я майже всіх....І серед прощ
Відрощу крила...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471874
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2014
автор: Відочка Вансель