Перетнула ще раз невидимий рубіж,
Де череда років нерівною ходою.
Життя ж виставляє пошарпаний платіж,
Унеможлививши вже іншого покрою.
Перебігом думки, мов степом ковила,
Де чорне й біле змішані у пащі часу.
То плаче, то сміється серця ворожба,
Хвалебності пісок між пальцями на здачу.
До сонця усмішки я поверну лице,
Хай гріє завше мою душу безталанну.
Дужо груди стискає кохання кільце,
Прийму, як долі данину, - сутність безборонну.
11.01.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471730
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2014
автор: Валентина Ланевич