Ну навіщо старість нам здалася,
Нащо болі в спині та ногах
І нудьга, що п`явкою впилася,
І тяжке безсоння по ночах.
Чи не краще в зрілості померти,
Щоб ніколи старості не знать,
Щоб від юних не приймать пожертви,
І ціпок ніколи не тримать.
Кажуть юних треба научити
Як і що робити у житті,
Ще онуків радісно любити
Перед тим, як щезнуть в небутті.
Та старих хто слухає поради,
Їх помилки хоче врахувать,
Відсвяткують круглі їхні дати
Й залишають в самоті страждать.
Наша старість згубнеє страждання,
Ще й минулим сповнені мізки,
І даремні наші намагання
Щось залишить добре на віки.
Ну навіщо старості чекати,
Ну навіщо в немочі вмирать,
Краще було б старості не знати,
Неміч в тіло й душу не пускать.
19.02.03.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471210
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.01.2014
автор: Георгій Федорович