Недопочута.Коханим і всесвітом.
І недолюблена.Вітер кохав.
Він лиш один...Від зими і до літечка
Личенько біле її цілував.
НедомолЕна...Молитва до Господа...
Марно потрачені дні ні на що...
Тільки душа у лахмітті від холоду
Молить молитви...Століття пройшло?..
Хилить голівоньку,сльози проплакані,
І замість них випадають дощі.
Сніг потопила душею і ладаном...
Очі холодні.Та ні...Не сумні...
В полі заснула.Хіба не будиночок?
Взяла у руку шматочок землі.
Ангел над нею...Маленька дитиночка.
Зовсім жива...А душа у петлі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470900
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.01.2014
автор: Відочка Вансель