привіт мій світе, ти до мене,
до моїх не просторих стін?
що тут зубув, чого чекаєш?
чи може просто пробігав?
поп'єш ти чаю, може кави
з'їсиш печенько не одне
і може книжку прочитаєш,
заснеш на скомному стільці.
привіт життя, чого бажаєш?
чай мій ще і не остив.
заходь у гості, тут тепліше,
і тут тебе не проженуть.
о доле! вчасно, ти якраз.
розмова є у нас,
нажаль, не з пречудових,
але важлива своєчас.
розмова трьох була так довго,
що місяць засинав із сонцем,
що півень вже співав не раз
і я вже збилась з толку.
все говорили про діла всесвітні
про душі, що не цінять їх,
так шкода стало, на хвилину
та і слова щось не в'язались в язиці
пізніше всі пішли, спустіла хата
чашки не миті, грязні тарілки
усе так ніби і не було насправді
лишився тільки посуд, весь брудний...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470763
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.01.2014
автор: Sam Holgon