Одного разу хтось сказав мені
тримай всі почуття за тисячу замками,
і як би не просили, не давай ключі
якщо не хочеться лишитись з ранами
на серці і душі.
Одного разу двері в душу відчинилися самі,
чи то від вітру, чи від дивних почуттів,
які пройшлись крізь губи аж до серця
і я відчула пропадаю в океані відкриттів.
Тонула я в воді чи то в любові,
коли вже кисню не було, він піднімав за руку та й наверх,
а потім опускав і знов задуха,
а потім рятував і знову вибух.
Одного разу, як повітря стало зовсім бракувати
а я надіялась на руку, та де там.
Один ковток, і все немає часу жалкувати,
от тут мені згадалися слова:
ти не пускай людей своєї далі голови,
тримай на відстані лиш витягнутої руки,
бо як зайдуть хоч трохи далі,
уже і не цікавитимуть ніякі їх деталі.́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470331
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 04.01.2014
автор: Finding Myself