Достойні тих, кого обрали,
Хоч сам до себе позивайсь.
Одні клялися, що не крали,
Про дух український так дбали –
Ось – ось наступить Ренесанс.
Але не поділили влади.
Так переплутались гілки:
Хто там за скіпетр, хто за правду?
Народ лишився десь за кадром,
Як рінь бурхливої ріки.
На місце цих вознесли інших –
Сталева хватка і мотив!
Одноголосність душу тішить,
І цар один, немов Всевишній,
І «нікакіх» альтернатив.
Та дух наживи – чорний ворон –
Йому за всіх ладів не гірш:
В закон возведено побори,
Кінці ховаються в офшори,
Петля кредитів – все тугіш.
І буде так, допоки грати
Із наших душ не опадуть.
А керуватиме громада-
То слуг теж прийдеться наймати,
Аби служили до ладу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468705
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.12.2013
автор: stawitscky