Спочатку було Слово.Ноосфера
Ледь обіймала молоду планету.
Та вже з часів далекого Шумеру
Серед людей з'являлися поети.
Відлюдні диваки.Понад загалом,
Стурбованим буттям і виживанням,
Вони уперто Слово шліфували,
Зробивши це метою існування.
І навіть мови,що давно померли,
Нам залишили поетичні перли.
І ця химерна справа нескінчено
Тримає нас у вічному полоні
Породжуючи нових епігонів-
Ерато!Не покинь цих навіжених!
прибл.2002
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468362
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2013
автор: віталій чепіжний